Невже то ромашки? Ні, то стокротки

Весна, зелень, на якій розкинулися квіти різнобарвним покривалом. І серед них – маленькі білі зіроньки. Це – стокротки, хоча нам вони більш відомі як маргаритки. Це багаторічні рослини з сімейства айстрових. Рід нараховує кілька десятків видів, поширених на Кавказі, в Європі, Малій Азії, Америці. Вони першими змогли прокласти собі шлях із полів до садів.

Власне, іменувань у цієї квітки безліч: латинське ім’я «Белліс» вона отримала між 22 і 24 роками нашої ери від Гая Плінія Секунда, або Плінія Старшого, який написав епічну за своїм розмахом працю «Природна історія», що складалася з 36-ти томів. Перекладається ж «Белліс» як «красивий, прекрасний». З латині «маргаритка» перекладається дослівно як «перлинка», саме такий вигляд мають ці квіти на газонах, коли виростають серед невисокої трави. Англійці теж не полінувалися вигадати власне найменування і назвали її «Дейсі ай», або «Око дня», скорочено Дейзі. Українська ж назва «стокротка» походить від польської «stokrotka», утвореної від «stokroć» («сто разів») з огляду на велику кількість пелюсток квітки.

Це доволі дрібні трав'янисті рослини, що мають коротке кореневище і лопатчасті, тупі прикореневі листки, стебло безлисте, розвиває одну квіткову головку. Численні садові різновиди маргариток належать здебільшого до виду маргарита багаторічна, яку культивують зазвичай як дворічну рослину.

Та ми поговоримо саме за лісову стокротку, що на Дніпропетровщині можна знайти на луках, у гаях, на схилах у лісових і лісостепових смугах, уздовж доріг, у парках. Звісно, їх вирощують і в садах на будь-якому хорошому грунті. Зацвітають стокротки на початку травня.

Ще здавна наші предки знали, як використати цю рослину для власної користі. Її використовують і нині – при туберкульозі, болю у жінок, в дозі від 10,0 до 15,0 г додають у суміші, якими лікують захворювання ниркових мисок і сечового міхура, квітучі кошики і листя стокроток застосовують у вигляді компресів і припарок з відвару при ударах із синяками, фурункульозі, геморої, при запаленні молочних залоз у матерів-годувальниць (промивання відваром або компреси з погнічених листків) і внутрішньо – при бронхітах, запорах, захворюваннях печінки, жовтяниці, подагрі, ревматизмі.

Розглядаючи дію рослини, лікарі твердять, що витяжки з її квітів полегшують усунення з організму шкідливих продуктів обміну речовин, покращують дію печінки, дають ефект при деяких захворюваннях шкіри і діють тонізуюче. Зміцнюють стінки дрібних кровоносних судин. Зовнішньо витяжка прискорює загоєння ран, зменшує набряки від ударів, контузій. Тому рекомендується при катарах шлунку та кишковика з пошкодженням капілярів; при запаленнях суглобів і при деяких захворюваннях шкіри (вугрі, запалення цибулинок волосся). Зовнішньо – для різних примочок, компресів, гігієнічного спринцювання. Найчастіше квіти стокроток вживають у зборах (сумішах) з іншими лікарськими рослинами.

До того ж ще за середньовіччя вважали, що ця рослина навіть здатна вилікувати душевнохворих. Для цього готували настій із маргариток і давали змученому душевною хворобою, який мав зцілитися протягом 15 днів.

Вчені розгадали, чому ця квітка така корисна. Трава стокроток містить сапоніни, ефірну олію, флавони, глюкозид белідин, смолисті речовини, слиз, інулін та органічні кислоти (яблучну, винну, щавлеву).

Звісно, цій рослині з давніх часів приписували магічні властивості. Так, наприклад, вважалося, що маленьких дітей можна захистити від злих сил тільки за допомогою вінка з маргариток. Також наші предки передбачали погоду, спостерігаючи за цією рослиною (перед дощем суцвіття закривались і квітки схилялися до землі). Звичайно особливу роль стокротки грали в любовних заклинаннях і ворожіннях, адже ця квітка символізує собою вірну любов. Тому у багатьох народів існував звичай гадати про любов, зриваючи пелюстки цих квітів. Наші предки їх так само використовували замість ромашок. Крім того, маргаритки могли передбачати долю людини (тут особливе значення мала кількість пелюсток). Пелюстки цієї рослини могли відновити втрачене кохання (потрібно було їх покласти під подушку коханого), а весільний букет зі стокроток, який засушивали і підвішували в шафі, служив оберегом молодої сім’ї. Ці квіти мали здатність покращувати сон і робити його приємним. Для цього стокротки потрібно було покласти перед сном під подушку. Також вони нібито опомагають позбутися негативної енергії в будинку (квіти розкидають по кутках приміщення). Крім того, квіти залучають до будинку добро, удачу і щастя.

На Дніпропетровщині відомо кілька легенд, повʼязаних зі стокроткою. Багато де їх називають «квіти Пресвятої Діви Марії». Коли Пресвята Діва Марія отримала від архангела Гавриїла добру звістку, вона вирушила повідомити про це своїй родичці Єлизаветі. Шлях її лежав по долинах і горах Юдеї. Усюди, де ступала майбутня Божа Матір, з'являлися маленькі білі квіточки, всіюючи весь її шлях. Це і була маргаритка. Білі пелюстки уособлювали славу Божу, а вогняна жовта серединка – священний вогонь у серці Діви Марії.

За іншою легендою, розповідають як одна маленька дівчинка, дивлячись перед сном на небо, всіяне зорями, попросила їх стати квітами, щоб могла ними гратися. Зірки, почувши прохання, відбилися в краплях роси, і коли дівчинка прокинулася, побачила, що вся галявина перед будинком всіяна білими сріблястими маргаритками.

Звісно, цю рослину часто плутають з ромашками, тому радимо вам вийти прогулятися парками або виїхати за місто, знайти цю рослину і самим зрозуміти її відмінність та красу!

Титульне фото авторки